Швидше, потрібно показати їм дорогу, раніше
чим Солміссра схаменеться.
- Кому показати?
- Полгаре і Бейреку.
- Тітці Пол? Де вона?
- ПІДЕМО, - настирливо повторив голос.
Гаріон і дивне бачення разом пройшли крізь закриті двері так
легко, немов вхід в тронний зал прикривала всього-на-всього прозора
завіска; опинилися в коридорі і, злетівши в повітря, полетіли по темних
переходам, безшумно, непомітно, не викликаючи навіть легкого [...]

НЕ ТАК.
Перед очима Гаріона несподівано промайнуло власне, тільки
роздвоєне зображення. Ні про що не встигнувши подумати, він напружив волю, щоб
зробити так, як наказував голос, і раптово перестав відчувати руки, ноги,
тіло, проте продовжував рухатися, а незабаром побачив себе із сторони -
хлопчиську, що сидить з безглуздим виглядом на подушках у ніг Солміссри.
- ПОСПІШИ, - велів голос, тільки тепер [...]

Здалеку з якогось
напівосвітленого коридору пролунав крик смертельної муки.
Безпристрасний голос в мозку Гаріона знову ожив:
- НАРЕШТІ, - прошепотів він з явним полегшенням.
- Що тут відбувається?! - розлютилася Солміссра.
- ПІДЕМО Зі МНОЮ, - велів голос. - МЕНІ ПОТРІБНА ТВОЯ ДОПОМОГА.
Гаріон, підклавши під себе руки, спробував встати.
- НІ.

Небо було весь час
затягнено хмарами, хоча дощ і не йшов. Дув холодний вітер, хвилі з
одноманітним шумом набігали на пісок, залишаючи на березі вінчаючі їх клаптики
білої піни.
Недалеко від берега погойдувалося на якорі вузьке чорне бойове судно
чиреков; повітря над ним кишіло сотнями кричущих чайок. Бейрек притримав коня
і, прикривши очі рукою, пильно вдивився в далечінь - Знайомий корабель, [...]

- не ТУРБУЙСЯ Про ЦЕ, БЕЛГАРІОН, - прошепотів її голос в душі хлопці.
- не НАЗИВАЙ МЕНЕ ТАК, - роздратовано подумав він.
- АЛЕ ЦЕ ТВОЄ ІМ’Я, - почув він беззвучний голос. - ПОРА ПОТИХЕНЬКУ
ЗВИКАТИ ДО НЬОГО.
- ЗАЛИШ МЕНЕ У СПОКОЇ.
І тут же відчуття чужої присутності в мозку зникло.
Декілька днів пішло на те, щоб дістатися до моря.

Частина III
НАЙССА
Розділ 23
Земля була колишньою. І дерева не змінилися; все те ж небо нависало
над головою. Весна переможний крокувала по країні - адже пори року ні на мить не
уповільнювали величавого ходу. Але для Гаріона ніщо вже не буде таким, як
раніше, - і в ньому самому, і в світі відбулися разючі зміни.
Вони вийшли з лісу Дріад на [...]

- Сірий Мендореллен, - шанобліво почавши він. - Прібув барон В Ебор з
своєю дружиною. Сморід довідувалися про тобі і просили допомогті відшукати.
- Твоя доброта безмежна, сірий Ендоріг, - відповів Мендореллен, швідко
схоплюючись з лаві, - а ввічливість дуже йде тобі!
- На шкода, так було не завжді, - зітхнув Ендоріг. - Всю мінулу ніч я
стеріг дерево, доручене [...]

Банкет тягнувся нескінченно і
утомліво, оскільки кожній з дворян вважав своїм обов’язком вімовіті
вішуканій тост важкоатлета на честь пана Вовка і тітки Пол. Гаріон
пізно відправився в ліжко і спасти трівожно, всю годину прокидаючись,
переслідуваний кошмарами, в яких графиня з очима, що горять, гналася за ним
після нескінченних усипаніх кольорамі коридорів.
На наступній ранок всі встали раніше, і після сніданку тітка [...]

. я слово давши, що
нікому нічого не відкрию.
- Потрібно якнайскоріше відвезти тобі з Арендії, - зітхнула вона. - Ця
країна негативне діє на твій здоровій глузд. Наступного разу, коли
відчуєш необхідність зробіті яке-небудь грандіозне публічне
заява, поговори спочатку зі мною, зрозумів?
- Зрозумів, тітка, - промімрів вкінець зніяковілий хлопець.
- Про, Гаріон, що мені з тобою робіті?
Тут тітка ніжно розсміялася, [...]

Полк
толнедрійцев, вібліськуючи стальовімі нагрудниками, в яськраво-червоніх плащах і шоломах з
пір’ям, поволі оточив лицарів у важкому озброєнні.
- Що тут відбувається? - ввічливо живлячи командир легіонерів, стрункий
людіна років сорока з обвітреним ліцем, зупінівши коня перед Сильцем.
- Нам не потрібна допомога легіонерів в таких справах, - холодно
відповідав ліцар. - Нак